8 мист.

Мистецтво Бароко



У добу бароко нові віяння та ідеї вплинули на усі види мистецтва: архітектуру, скульптуру, живопис, музику, декоративне мистецтво.
ЖИВОПИС
Живопис бароко відзначається декоративно-театральними композиціями, тонкою розробкою колориту й ефектів освітлення, ускладненою пластикою, парадністю.
У цей час склалося декілька течій живопису Італії:
• велична манера, пов'язана з історичними, міфологічними, античними чи біблійними сюжетами, що прославляла католицьких святих, римських пап, давньоримських імператорів і тогочасних володарів. Герої живопису були величні, вічно молоді, повні здоров’я і бадьорості, рз'хались чи стояли у величних позах і з характерними жестами;
• демократична манера бароко, уособлена в творах М. да Караваджо і його послідовників (караваджистів);
• творчість «художників реальності» (цим терміном сучасні дослідники виокремили групу художників епохи боро-ко, які пе дотримувалися величпої манери та не були прихильниками каравиджизму). До них відносяться Е. Кейль, П. Белотті, Дж. Черуті та інші.
До пайвідоміших художників епохи бароко відносяться М. да Караваджо (Італія), Ель Греко, Хусепе Рібера, Д. Веласкес (Іспанія), П. Рубенс, А. вал Дейк (Фландрія), Ф. Халс, Рембрандт ван Рейн (Голландія) тощо.
Види та жанри живопису, стінописи (фрески) в церквах і палацах, вівтарний живопис, сюжетна картина, портрет.
Мікеланджело да Караваджо — італійський живописець періоду раннього бароко, засновник європейського реалістичпого живопису XVII ст. Віл створив могутній стиль, використовуючи контрасти світла й тіні та фокусуючись на предметах, іноді застосовуючи драматичне наближення та наповнюючи власні картини справжніми почуттями демократичного, народного світу. На стиль Караваджо з його драматичними і точно вивіреними світловими рішеннями почата орієнтуватися ціла плеяда художників, яких називають терміном «караваджисти».
На картині Караваджо «Покликання апостола Матвія» (1599-1600 рр.) відображено момент раптового покликання Ісусом збирана податків і митника Матвія. Зліва в потоці світла показана група людей, зайнятих підрахунком грошей, серед яких с і Матвій. Справа в тіні появляється в супроводі апостола Петра Христос, жестом наказуючи Матвію йти за Ним. Лице Матвія повернене до Ісуса, він вказує на себе рукою, ніби запитуючи, чи справді до нього відноситься заклик Христа. Контраст цієї картини виражає думку, що людина може в будь-який час бути призвана Богач. 

Рембрандт ван Рейн — нідерландський художник доби бароко. Він писав портрети родичів, близьких та друзів, перетворюючи їх па психологічні етюди та міфологічні картини. Євангельські сюжети художник часто трактував як сцени з життя пароду. Улюбленим засобом моделювання образів стало застосування ефектів світлотіні, її нюансів та контрастів, за допомогою яких він досягав великої матеріальності та спрямовував увагу глядача на найголовніше в композиції. Стримана золотаво-червона гама, лаконічний малюнок і мерехтіння світла надавали живописній манері Рембрандта специфічності та емоційної виразності.

Пітер Пауль Рубенс — фламандський живописець, один із найвизначніших представників доби бароко. У його творчості проявилися усі характерні риси живопису Фландрії: героїзм образів, широкий розмах композиції, оспівування сили та мужності людини, багатства і краси природи. Серед картин Рубенса — монументальні полотна, портрети, написані маслом, та гравюри, які принесли художнику світову славу. Рубенс багато працював над великими, монументальними творами. Таким с вівтарний образ «Воздвижения хреста» (1611 р.). На величезній картині зображений розіп'ятий Христос. Це сильна духом людина, переможена своїми противниками. Мускулисті фігури катів, їх енергійні рухи надають всій сцені характеру напруженої боротьби. Проте не сваигеаьська історія, а могутнє дихання життя захоплює, глядача при погляді на цю картину.
ІНТЕР’ЄР
Інтер’єр бароко с зовнішнім проявом внутрішнього прагнення людини до просторового розмаху, величі та пишноти.
Інтер’єру цієї доби притаманні гра тіней, пишність і велич форм, вигнуті лінії, складні обриси елементів, гобелени, розписні стелі та велика кількість дзеркал.
Характерною рисою інтер’єру бороко було активне використання текстилю. Оксамит, шовк, атлас, парча використовз'валися в портьєрах і оббивці меблів. В інтер’єрі цього стилю також популярними були золото, срібло, мідь, слонова кістка, мармур, різні породи дерева, мозаїка. Як декоративні елементи застосовували дзеркала, скульптурні та живописні твори, різноманітні вази та столові сервізи, стіни затягували дорогими тканинами, прикрашали ліпниною.
У цей час в моду ввійшли різного роду шафи, бюро, комоди, які теж мали криволінійні обриси і ніжки, що оздоблювались рельєфами із позолоченої бронзи.

Фламандські гобелени — один із різновидів декоративно-ужиткового мистецтва, стінний безворсовий килим із сюжетною або орнаментною композицією, витканий вручну перехресним переплетенням ниток.

                                                                              «Сім вільних мистецтв» — фламандський гобелен; типовий зразок килимарства доби фламандського бароко, картон для якого створив художник Корнеліс Схют.

Сюжетами для фламандських килимів були як біблійні персонажі, так і герої літературних творів і легенд, пейзажі ( вердюри ), зображення тварин, гербів шляхетних родин. Діапазон сюжетів - від «Легенди про Саблонську мадонну » до «Птахів серед зелені і квітів».


ЮВЕЛІРНЕ МИСТЕЦТВО
Стиль бароко вплинув і на ювелірне мистецтво. У цей час популярними були келихи із золота та срібла з додаванням коштовних каменів, мінералів і коралів, згодом використовз'вали навіть кокосові горіхи та страусині яйця.
Різноманітності досягли форми фаянсового та скляного посуду, V цей час почали застосовуватися глибою тарілки.
Келих "Виноградне гроно і Вакх"                 
К. Бетмюллер "Подвійний срібний келих"



МОДА БАРОКО
Франція була законодавцем моди в Європі тісї доби, тому в інших країнах швидко перейняли французьку моду. Це б}'в час, коли в Європі встановилася загальна мода, а національні особливості відійшли на задній план або збереглися в народном}' селянському костюмі.
Бороковому костюм}' були характерні манірність, пишність, велика кількість прикрас. Ідеалом чоловіка бз'в французький король Людовик XIV
Чоловіки носили широкі штани-кюлоти, які зав’язувалися під коліном на бант, товсті вовняні панчохи і великі черевики з квадратними носами та великими пряжками і високі ботфорти. Поверх сорочки з великим коміром одягали каптан, зверху — камзол без рукавів.


Иасент Риго Портрет Людовика XIV



Для жіночого одягу була характерна велика кількість рюш, бахроми, вишивок, оборок, стрічок, сережок, намиста на оголеній лінії декольте. Кравці комбінували шовк, оксамит, парчу, тафту, газову тканину різних відтінків, поєднуючи квіткові мотиви зі східними включеннями. Наприкінці XVII ст. в моду увійшли несподівані тоді смужка і клітинка.
У добу бароко в моді були парасольки, муфти, віяла, тростини, парики тощо.



Завдання: 
1) переглянути відео
2) Боржникам:  написати реферат на тему :"Епоха Відродження в Україні".
3) Законспектувати викладений матеріал.




Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

9 клас, зарубіжна література, урок 22.04.2020

8 клас, зарубіжна література, урок 22.04.2020

5 клас, зарубіжна література, урок 07.05.2020