9 клас, зарубіжна література, урок 22.04.2020

Шолом Алейхем. Тев'є - молочар. Філософські проблеми твору.

Твір Шолом-Алейхема «Тев’‎є-молочар» зачаровує парадоксальними висловлюваннями героя, його невичерпною життєрадісністю, хоча часто, як ми розуміємо, радіти йому особливо нема чого. І в цьому полягає розв’‎язання письменником однієї з наріжних філософських проблем життя: важлива не подія, явище чи становище, а те, як ти до цього ставишся. Тев’‎є підсміюється над собою та своїми негараздами, і це допомагає йому переживати скрутні часи, а можливо, і залучати удачу.

Один із улюблених героїв Шолома-Алейхема — Тев’є. Що ж такого особливого в цьому євреї? З одного боку, він нічим не відрізняється від українців-селян, які населяють Анатівку — село, неподалік якого живе Тев’є разом із дружиною Голдою й дочками.

Він — трудівник і бідняк, пов’язаний із землею, з простими людьми в селі, такими самими трудівниками, як і він сам. йому добре знайомі і голод, і злидні. Наполегливою працею здобув він собі місце під сонцем. І цей земний, плідний труд зміцнив його дух, не дав йому схилитися перед труднощами, кривдами й нещастями.

Спочатку здається, що Тев’є — забита, покірлива, богобоязка, зломлена нещастями людина. Але варто лише замислитися над цим, як одразу починаємо розуміти, що герой Шолома-Алейхема має велике серце, глибокий розум та своєрідний погляд на світ. Думки Тев’є, які він висловлює ніби випадково, мимохіть, уживаючи приказки, прислів’я та афоризми, у сукупності створюють цілісну філософську систему, сповнену справжньої життєвої мудрості.

Тев’є має якості, які, на думку Шолома Алейхема, обов’язково мають бути властиві євреям. Передусім це працьовитість: «Ну справді, не доїти ж мені корову у лакованих штиблетах і у фраці?» (цитата взята з циклу «Касрилівка» з монологу «Будь я Ротшильд»). I справді, ніхто не може сказати Тев’є, що він лінивий. Праця на землі облагороджує людину, праця на землі освячена Богом. Саме так уявляє Шолом-Алейхем образ єврея, що зберігає ознаки єврейства не тільки на рівні генетичної пам’яті, а й у повсякденному житті.

Цей образ має деякі особливості порівняно з іншими героями Шолома-Алейхема. Передусім, це майже неймовірне поєднання оптимізму та гумору паралельно з усвідомленням трагедії єврейського народу. Ані часткове банкрутство, ані погром, ані втрата чотирьох дочок не змогли зламати Тев’є.

Навіть коли йому наказали виселятися, він усе одно не припиняє жартувати. Хоча, звісно, ми розуміємо, що це — сміх крізь сльози: «Знаєте що, пане Шоломе-Алейхеме? Поговорімо про більш веселі речі. Що там чути про холеру в Одесі?» — каже Тев’є після того, як розповів авторові про те, як його дочка поїхала разом зі своїм нареченим до Сибіру.

Тев’є — дивовижна особистість. Він завжди робить усе відповідно до своєї натури й ніколи не грішить проти совісті. Пригнічений тяжкими обставинами, ніколи не буває ані жалюгідним, ані смішним. Не згинаючись перед нещастями, Тев’є стоїть, мов дуб, який жодна буря не зламає. Жарти над собою і над своїми бідами допомагають йому вистояти. Його сміх — мудрий, глибоко людяний, сміх самого народу.

У такої неосвіченої людини дивовижна мова, пересипана жартами, приказками, виразами зі священних книг, зміненими на свій лад. Мова Тев’є — це скарбниця мудрості і мужності. До його послуг, мабуть, подвійна скарбниця гумору, адже єврейський жарт він знає так само добре, як і український дотеп. На прикладі Тев’є ми бачимо, наскільки невичерпним є народний гумор.

У творі добре видно специфіку єврейського гумору. «А чи не купив я Вам за півсотні корову, яку за п’ятдесят карбованців не хотіли віддавати? A що вона на третій день здохла, так я ж не винен. I друга корова, яку я для Вас купив, теж здохла. Ви самі чудово знаєте, як це мене засмутило...» Таких цитат можна навести безліч. I кожна з них підтверджуватиме думку про те, що головна мета єврейського гумору — це захист моральних і релігійних цінностей.

Тема історичного зламу, який пройшов крізь долю людини й народу на межі XIX-XX ст.

Нові віяння в країні часто застають Тев’є зненацька, адже не тільки наступ капіталізму змінює звичний для нього устрій життя, а й революція 1905 р., і реакція, якій ця революція поступилася місцем.

Усе нове проникає в дім Тев’є через його дочок. Батько зовсім не готовий до змін: руйнується патріархальна родина, і вже не традиційний сват улаштовує сімейне щастя дочок Тев’є, а вони самі обирають свою долю. Біди переслідують Тев’є: нещасливі його дочки, помирає від горя дружина, його самого виганяють із рідних місць.

Ця людина прагне зрозуміти, звідки приходять до нього нещастя. Гострий язик Тев’є не жаліє нікого, чутливе батьківське серце відкрите для благородних поривань його дочок. Страждають діти — страждає й він. Як він переживає за Бейлку, добре розуміючи, що постійні приниження — не шлях до щастя! І саме її чоловік першим, ще до урядника, замислює вислати Тев’є із рідної країни, тому що йому соромно мати тестя-бідняка. Тев’є часто замислюється над несправедливістю в житті: «Хіба я не така ж людина, як вони? Чи не було б справедливо, слово честі, щоб Тев’є теж хоч раз виїхав улітку на дачу?»

Останній події Шолом-Алейхем присвячує чи не найгіркіші сторінки повісті: «Був би я молодший хоч би років на двадцять, і жила б іще моя Голда, <...> був би я той самий Тев’є-молочар, що колись, <...> я б так легко не піддався! Я б опирався, бився б до крові!». Тев’є усією своєю сутністю прив’язаний до батьківщини, до рідної землі, до своїх сусідів-селян, йому не раз доводилося вступатися за них перед урядником. А тут усі відвернулися від нього, що видно зі слів: «Якщо громада так ухвалила, то сперечатись не доводиться: мабуть, ви знаєте, що Тев’є у вас заслужив, щоб ви знищили до пня все його майно й всю його худобу.»

Філософські проблеми твору

Образ людини з народу, людини праці завдяки таланту Шолома-Алейхема виростає у значну, майже епічну постать. В образі Тев’є уособлено образ єврейського народу, який, незважаючи на всі злигодні, що йому судилися, не пригнічений почуттям приреченості, а сповнений оптимізму та життєвої сили. Тев’є з радістю працює на землі, міцно стоїть на ній, він фізично й морально здоровий, життєлюбний.

Автор особливо підкреслює почуття людської гідності у Тев’є, а також глибинну народну мудрість. Цитуючи з єврейських священних писань, він перефразовує їх, по-своєму коментує. Наводить він і чимало єврейських та українських прислів’їв і приказок. Він дає поради донькам, але й доньки вчать його. Він розмірковує над їхніми долями й доходить думки: «А що таке єврей і не єврей?» та «Чому вони мусять бути такі роз’єднані?..» У фіналі він проголошує: «Поки душа в тілі — вперед, Тев’є!»

Опрацюйте картки:

Домашнє завдання -  перегляньте виставу за твором:

https://www.youtube.com/watch?v=RedD8Aa1eJg