9 клас, зарубіжна література, урок 15.05.2020

травня 14, 2020

Урок позакласного читання. Гарпер Лі, "Убити пересмішника". Проблема входження молоді у дорослий світ. Зіткнення із жорстокістю.

"Деякі книги слід тільки покуштувати, інші — проковтнути і лише небагато з них — пережувати й перетравити",— саме ця фраза Томаса Бабінґтона Маколея спадає на думку, коли береш до рук хорошу книгу, що відкриває для тебе незнайомі світи, розповідає про тебе самого, пояснює тобі твої ж думки та почуття. Як знайти хорошу, цікаву, корисну книгу? Як зрозуміти явний або прихований її зміст? Про ці та багато інших питань поговоримо сьогодні на уроці.

Нелл Гарпер Лі — юрист за освітою та фахом, авторка роману «Убити пересмішника» (1960), який нагороджено Пулітцерівською премією того самого 1960 р. й перекладено багатьма мовами світу.

Цей твір тривалий час очолював списки бестселерів. Після такого блискучого дебюту Лі оголосила, що працює над другим романом, проте його читачі так і не побачили.

лі народилася та виросла в невеликому містечку Монровілль штату Алабама (США) у родині адвоката, навчалася у коледжі, а 1945 р. вступила до лабамського університету. 1950 року вона влаштувалася на роботу до Нью-Йоркського відділу бронювання авіакомпанії.

У вільний час почала писати. Два есе та кілька оповідань показала літературному агентові, який порадив їй одне з оповідань розвинути у повість або роман. 1957 року Лі звернулася до видавництва Дж. Б. Ліппінкотта з рукописом свого роману. їй порадили змінити композицію, на що пішло ще три роки праці.

Нелл Гарпер Лі

Секрет успіху першого роману Лі полягав у єдності багатьох факторів, одним із яких стало своєрідне звучання у творі авторського голосу.

Роман Лі з’‎явився услід за повістями Дж. Д. Селінджера «Над прірвою у житі» (1951) і «Кульбабове вино» Р. Д. Бредбері (1957), близькими одне до одного за тематикою та проблематикою.

Роман «Убити пересмішника» посідає 40-ве місце у «Рейтинзі 100 найкращих книг усіх часів» журналу «Ньюсвік».

Українською мовою твір Н. Г. Лі «Убити пересмішника» переклав Михайло Федорович Харенко.

З моменту першої публікації «Убити пересмішника» Лі практично не давала інтерв’‎ю, не брала участі в громадському житті та, за винятком кількох невеличких есе, нічого більше не написала. Вона працювала над своїм другим романом, але він так і не вийшов друком. У середині 1980-х рр. письменниця розпочала роботу над документальною книгою про серійного вбивцю з Алабами, але припинила працювати над нею, оскільки не була задоволена результатами. Гарпер Лі подорожувала між своєю квартирою в Нью-Йорку й будинком сестри в Монровіллі. Вона приймала почесні звання та нагороди (зокрема, Президентську медаль Свободи, вручену їй 05.10.2007 р. тодішнім президентом США Дж. Бушем-молодшим), але відмовлялася від публічних виступів, що сприяло буянню фантазії вигадливих папарацці.

У журналі Опри Вінфрі «О» Н. Г. Лі написала про свою любов до книг, яка виникла в неї ще з дитинства: «Тепер, 75 років потому, у забезпеченому суспільстві, коли люди мають ноутбуки, мобільні телефони, айподи й порожнечу в головах, я все ж надаю перевагу книгам». 2007 року на церемонії прийому нових членів до Алабамської Почесної академії письменниця відмовилася виступати з промовою, сказавши: «Краще бути мовчазною, ніж нерозумною».

Митчиня померла у грудні 2016 р., два місяці не доживши до 90-річного ювілею.