8 клас, мистецтво, урок 22.04.2020

Стиль романтизм у музиці, театрі й моді.

Музичний романтизм, як художній напрямок, постав на початку XIX століття під впливом раннього німецького літературно-філософського романтизму (Ф. В. Шеллінг, Жан Поль та ін.); надалі розвивався в тісному зв'язку з різними течіями літератури, живопису і театру (Дж. Г. Байрон, Делакруа, Г. Гейне, А. Міцкевич та ін.).

Музичний романтизм умовно поділяють на три етапи:

· Ранній, пов'язаний із творчістю Ф. Шуберта, Н. Паганіні, Дж. Россіні та інших.

· Зрілий (1830 — 1850-ті рр.), пов'язаний з творчістю Ф. Шопена, Р. Шумана, Г. Берліоза, Ф. Ліста.

· Пізній етап продовжувався до кінця XIX століття і представлений творчістю Й. Брамса, А. Брукнера, Р. Вагнера та інших.

У порівнянні з попередніми епохами, музичний романтизм вирізняється глибшим розкриттям індивідуального світу особистості, висуванням психологічно складного, відзначеними рисами роздвоєності ліричного героя. При цьому ставлення романтиків до традицій класицизму було неоднозначним: у творчості Шуберта, Шопена, Мендельсона, Брамса ці традиції органічно перепліталися з романтичними, у творчості Шумана, Ліста, Вагнера, Берліоза вони радикально переосмислювалися.

Провідною стала тема особистої драми самотнього, незрозумілого художника, тема безмовної любові й соціальної нерівності. У творчості ряду композиторів ця тематика набуває рис автобіографічності (Шуберт, Шуман, Берліоз, Ліст, Вагнер).

Важливим моментом естетики музичного романтизму стала ідея синтезу мистецтв, що знайшла найяскравіше вираження в оперній творчості Вагнера й у програмній музиці (Ліст, Шуман, Берліоз), котра відзначається більшою розмаїтістю джерел програми (література, живопис, скульптура й ін.). Виразні прийоми, що постали в рамках програмної музики, проникнули в непрограмні твори, що сприяло посиленню їхньої образної конкретності, індивідуалізації драматургії.

Характерні риси романтизму в музиці:

- Протиставлення ідеального світу та повсякденності

- Відображення проблем людини, її самотності та конфлікту із зовнішнім світом

- Звернення до народної творчості, національної культури, історичного минулого

- Переважання національно патріотичних і демократичних тем, теми любові до природи.

Познайомтесь із біографією і творчістю Франца Шуберта :

https://www.youtube.com/watch?v=IId6ZKzvzZ4

Модні тенденції романтизму.

Перегляньте відеоролик:

https://www.youtube.com/watch?v=yz-lLou4MAk

Романтизм, що сколихнув історію, дав моді нове джерело натхнення, а кравці й кравчині поглибилися у вивчення історичних альбомів

«...У прикрасах, в одязі воскрес смак середніх століть, настільки діаметрально протилежний позитивному характеру нашої сучасності і її вимог. Рукава жіночого плаття, зачіска чоловіків - усе підпадало під романтичний вплив», - пише Герцен у статті «Дилетанти романтики». Мода дуже тонка у своїх нюансах, і якщо придивитися, то все те, що привніс романтизм у літературу, живопис, театр, одержало відзвук і в костюмі. Уважно вдивитеся в чоловічі портрети цього часу: Кукольника (Брюллова), Байрона, Пушкіна (Тропініна й Кипренского), автопортрет Брюллова. Вам впадуть в око темні одяги, широко розкриті м'які коміри сорочок, волосся, вільно підставлені під вітер, недбало накинутий плащ або картатий плед. Картаті хусточки жінок і пледи чоловіків увійшли в моду як данина поваги до лорда Байронові й всім шотландцям, що борються за незалежність своєї батьківщини.

Невимушеність поз, простота й скромність фраків і сюртуків - такий тон романтичної волі в чоловічому костюмі. Чоловічий одяг одержав точне найменування, певний склад гардероба, якось: чорний фрак, що став з початку століття офіційним і врочистим одягом (у побуті вживаються й кольорові фраки), сюртук (фр., означає «надягнутий на всі або поверх усього»), чорний і кольоровий, довгий, нижче колін і короткий приталенний (редингот), жилети, досить сильно піддані модним змінам у кольорі й малюнку матеріалу. Верхній одяг представлений рединготом, карриком (коротким вільним пальто з декількома комірами). Каррики були приналежністю чепурунів, тому число пелерин могло зростати залежно від смаку й фантазії замовника. «...Службовець головним клерком у паризького нотаріуса носив каррик із тридцятьома шістьома пелеринами, що облягають панталони й гусарські чоботи...» (Андре Моруа. «Три Дюма»).

Особлива увага прихильники моди приділяли жилетам, вибір яких був найрізноманітніші Жилети парадні, білосніжні або кольорові, смугасті, у дрібну клітку, оксамитові, атласні, парчеві з вишивкою ткацьким візерунком і навіть із дешевим набивним малюнком. На ногах туфлі, черевики, чоботи м'які й на каблуках, з гетрами або без них

У формі капелюхів також спостерігалася розмаїтість: з вузькою тулією й високою конічною голівкою, з розбіжною догори тулією, пухової, повстяні, каскетки й двууголки (на початку століття), які зберігаються в чиновників і військових аж до 30-х років. Хоча Росія, як і вся Європа, дотримувалася французької й англійської моди, індивідуальність і психологія людини, національні властивості його душі позначалися в пристрасті до одним або іншим формам костюма, до вільності в обігу з ним або до яких-небудь стародавніх форм його. Москвичі, особливо франти, за свідченням поета Батюшкова (1810 р.), «фланірували по Кузнецькому мосту в лакованих чоботах, у широких англійських фраках, в окулярах (що стало повальною модою) і без окулярів, розпатлані й причесані...». А в журналі «Кабінет Аспазии» від 1815 року про публіку Петербурга пишуть: «Починаючи від літнього купця російського до самого вітряного франта в Петербурзі моди чоловіків постійні, але з усім тим видно надзвичайна розмаїтість: тут бачиш довгі, посередні, короткі фраки, що роблять поступовий перехід від каптана до куртки. Усякий робить по своєму смаку...». Пристрасть до сюртуків, мабуть, можна пояснити тим, що це був найбільш зручний одяг, що не вимагає особливих хитрувань відносно інших частин туалету; фрак, відкриваючи жилет і ноги, вимагав бездоганно виконаних панталон і жилета; при сюртуку ж, якщо він був застебнуть, тулуб щільно прикривався до половини. Сюртук в XIX столітті для чоловіків був тим, чим тепер є піджак - незамінної у всіх випадках життя одягом

«Повсякденний одяг Рабурдена - довгий синій сюртук, біла краватка, картатий жилет а-ля Робеспьер, чорні панталони без штрипок, сірі шовкові панчохи й відкриті черевики» (Бальзак. «Чиновники»).

До речі кажучи, до 20-х років включно талії як у жінок, так і в чоловіків залишалися завищеними, і якщо це було резонним у жінок, то в чоловіків виглядало смішним, особливо у верхніх речах - рединготах, відрізні фалди яких починалися відразу під лопатками. Так чи інакше, до зазначеного періоду фраки й сюртуки були з відповідно завищеною талією

Будь-яка диспропорція костюма, узаконена модою, при бажанні й такті художника може працювати на іронічну або комічну характеристику персонажа. Завищена талія, високі коміри й рукави «окостом» у фраках 20- 30-х років уже самі по собі комічні й з успіхом можуть бути використані в спектаклях «Горе від розуму», «Мертві душі», «Ревізор».

Залишається сказати кілька слів про домашній костюм. Уже з XVIII століття в побут міцно ввійшли в моду шлафроки - халати на ваті й хутрі, покриті бавовняною набивною тканиною, атласом або плюшем. З початку століття в моді смугасті індійські й іранські тканини, з яких робляться халати, що надягаються поверх панталон, жилета й сорочки. Маленька шапочка фескою або ковпак звичайно прикривали голову, але якщо ранком у знатного вельможі або чепуруна був перукар, то шевелюра ретельно оберігалася.