9 клас, зарубіжна літратура, урок 08.04.2020
Б. Шоу, "Пігмаліон", Динаміка образу Елізи Дулітл.
Експеримент Хіґґінса завершується блискуче: за декілька місяців вулична квіткарка під впливом життєвих умов, інтелектуального спілкування, навчання мови преретворюється на "герцогиню". Вона вражає вище товариство манерами, мовою, знаннями.
Пігмаліон витворив Галатею! Із "грудки бруду" засобами мистецтва за допомогою "чарівного різця"! Хіґґінсу вдалося зробити довершений витвір, який вражає всіх.
Для вищого світу важливий лише зовнішній бік: манери, одяг, мова, походження. Еліза все це добре засвоїла, вона вміло грає свою роль. До того ж Еліза виросла духовно, вона розрізняє вихованість і нахабство, напускний і справжній аристократизм, вона тонко відчуває добро і зло. Її дратує те, що професор, який узявся її навчати, сам не вміє поводитися чемно ні вдома, ні в товаристві. Квіткарка — дівчина з народу — отримала необхідні знання, її інтелект зріс, вона не має титулу герцогині, але досягла потрібного рівня, до того ж Еліза збагатилася духовно. Вона переросла навіть свого учителя. Але Хіґґінс сприймає її лише як піддослідну істоту, матеріал для своїх досліджень. Еліза протестує проти такого ставлення: її розум, душа, почуття вимагають взаємоповаги, людськості у стосунках. Дівчина дорікає професорові за те, що він перетворив її на "герцогиню": "Краще б ви мене не чіпали... Навіщо ви забрали в мене незалежність? Чому я погодилась на це?". Еліза усвідомлює, що вона "проста й темна", і їй боляче, що видатний професор, учений, джентльмен ставиться до неї як до порожнього місця. "У мене такі ж почуття, як у всіх,— каже вона,— Мені хочеться лагідного слова, уваги".
Квіткарка змінилася, у її душі розквітли найкращі вияви людських почуттів і талантів. У кожної людини живуть таланти, потрібно тільки зуміти їх розкрити. Навчання Хіґґінса, ввічливе ставлення Пікерінґа, увага до її особи з боку довколишніх людей поступово формували Елізу, яка згодом скаже: "Різниця між леді і квіткаркою полягає не в тому, як вона поводиться, а як до неї ставляться". Еліза змінилася, перетворилась, ожила, як Галатея, до того ж вона свідомо захотіла змінити своє буття, а це нове буття сформувало в ній нову свідомість. Жаль, що професорові забракувало душевного такту й вихованості... Якби він був не таким грубіяном і снобом, Еліза могла б стати справжньою Галатеєю — люблячою та ніжною, доброю та уважною. Адже саме тому, що Пігмаліон такий "пігмаліоністий" — різкий, неотесаний, нечемний,— Еліза замість слів вдячності за науку виголошує обвинувачувальну промову на адресу свого творця.
Прикольний експиремент)😍
ВідповістиВидалити