8 клас, зарубіжна література, урок 03.04.2020

Джон Донн «Священні сонети». Сонет 19 «Щоб мучить мене…». Напруга почуттів ліричного героя. Символіка твору. Поетична мова

Прочитайте подану інформацію, коротко законспектуйте. Будьте готові до тестування!

Яскравим представником англійської барокової лірики є Джон Донн. Його творчість спрямована до релігійності і містики, виражає в Англії мотиви барокового мистецтва, яке на той час поширювалось в Західній Європі. Джон Донн – визначний лідер «метафізичної школи» в англійській поезії першої половини ХVІІ ст. доктор богослов’я, автор понад 160 проповідей, що забезпечили йому славу відомого майстра не лише поезії, а й англійської прози. Поезії Донна притаманні свіжа метафоричність, оригінальний паралелізм, палка чуттєвість в поєднанні з трагічними мотивами.

Джон Донн народився 21 січня або між 24 січня і 19 червня 1572 року в Лондоні в католицькій сім’ї. Його батько, Джон Донн був торговцем, а мати – Елізабет Хейвуд була дочкою драматурга Джона Хейвуда і внучатою племінницею Томаса Мора. Члени сім’ї через належність до католицької церкви неодноразово переслідувались з боку влади. Коли хлопчику було 3 роки, помер його батько, а через декілька місяців мати вийшла заміж за багатого вдівця Джона Сіленджерса. Донна виховували в дусі католицизму. Навчався він в Оксвордському та Кембріджському університетах, але ні там, ні там диплома не одержав: діяли обмеження щодо католиків. Продовжив навчання в школі Лінкольз Інн. Після закінчення навчання здійснив подорож в Європу, на Азовські острови, деякий час жив в Італії та Іспанії.

Після повернення до Англії працював секретарем в дуже впливового придворного, хранителя королівської печатки, сера Томаса Еджертона. В 1601 він таємно одружився з племінницею свого патрона Анною Мор. Джон заробляв на життя адвокатурою, був помічником єпископа Мортона. Двічі в 1601 та 1614 р. Джон Донн був депутатом парламенту, його покровителем був король Яків І.

В січні 1615 р. одержав сан диякона, потім – священника, регулярно виступав з проповідями в трьох церквах свого приходу. В 1618 р. став доктором богослов’я в Кембріджському університеті, працював з дипломатичною місією в Німечинні (1619 р.), повернувся в Англію в 1620 р. З листопада 1621 р. Був настоятелем Собору  Святого Павла в Лондоні. Мав репутацію прекрасного оратора. Донн помер 31 березня 1631 р. Безпосередньо перед смертю наказав написати свій портрет в савані. Скульптурний варіант цього портрета встановлено над могилою Дж. Донна в Соборі Святого Павла. Перша книга творів автора з'явилась вже після його смерті в1633 році.

Однією з вершин творчості Джона Донна вважають цикл сонетів La Corona (біля 1607 – 1609 р.) і «Священні сонети». «Священні сонети» або «Доброчесні сонети» – це  19 сонетів, 16 з яких написані в 1609 – 1611 рр., останні 3 – після 1617 р. Тема цього циклу – усвідомлення людиною невідворотності смерті, подолання страху смерті і набуття нею безсмертя.

Сонет (італ.sonetto, від лат.sonus: звук) – ліричний твір твердої строфічної форми, який складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, тобто двох відкритих чи закритих катренів із перехресним римуванням і двох траверсів (терцетів) тернарного римування з основною схемою abab abab ccd eed, хоча можливі й інші варіанти: abab abab cde cde тощо. Французька форма сонета відрізняється від італійської тим, що в катренах кільцеве римування, а в терцетах три рими: абба абба ссд еед. Найбільшого поширення набула англійська форма сонета через спрощену схему, пов’язану зі збільшенням числа рим: абаб сдсд efef qq. За змістом сонет передбачав певний послідовний розвиток думки: теза – антитеза – синтез – розв’язка.

Природа сонета має унікальні особливості: цей жанр налічує значну кількість типологічних різновидів: класичний, вільний, неправильний, хвостатий, безголовий, напів сонети, перевернутий, кульгавий, рамковий, кострубатий, сонет з кодою, сонет з одним катреном, сонет-акровірш, сонет-байка, сонет-діалог тощо. Його експресивна структура здатна утворювати інші модифікації: «сонети-романи», повісті, драми, вінки сонетів. 

Внутрішній розлад героя – головний мотив творів Донна. Поета приваблюють складні почуття протиріч, боротьба емоцій, напруженість, а тому антитеза – головний композиційний прийом. Характерною для поезії Донна є музичність, скритість метафор і порівнянь – все це нагадує манеру багатьох поетів Італії та Іспанії.

Дж. Донн як поет дуже складний, а часом і трохи загадковий. Його вірші абсолютно не вміщуються в рамки готових визначень і немов навмисне дратують читача своєю багатозначністю, несподіваними контрастами і поворотами думок, поєднанням тверезо-аналітичних ідей із сплесками пристрастей, постійними пошуками і постійною незадоволеністю. Це поет, який поєднував у своїх віршах не поєднане, наприклад, техніку, математику, астрономію із духовним. Це поет-урбаніст, який у своїх віршах використовував повсякденну лексику, писав про життя людей у містах. В поезії він передає складний внутрішній світ людини ( у цьому схожість його із Шекспіром). Визначним його надбанням є використання парадоксального у своїх віршах, саме тому його відносять до поетів-метафізиків.

В архіві Джона Донна збереглася велика кількість рукописів. В основному це проза – трактати, есе, проповіді, хоча в історію англійської культури він увійшов як основоположник філософської любовної лірики.

Прочитайте сонет:

Сонет 19

Щоб мучить мене, крайнощі у всім

Зійшлися; я – клубок із протиріч,

В душі моїй зустрілись день і ніч,

Веселий щойно -  враз стаю сумним,

Впадаю в гріх й розкаююсь у нім,

Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч,

Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч,

Німий в мольбі, великий у малім.

Я зневажав ще вчора небеса –

Молюсь сьогодні й Богові лещу,

А завтра вже від страху затремчу –

Й набожність потім знов моя згаса.

Коли тремтів від страху я – ті дні

Спасіння, може, принесуть мені.

У сонеті «Щоб мучить мене...» можна знайти всі ті риси, які характеризують творчість Джона Донна й властиві бароковій поезії. Тут і поєднання непоєднуваного, й антитези, і внутрішні суперечності, і несподіваний парадоксальний висновок. Ліричний герой постає перед читачем у всій складності свого духовного життя, мінливий і на перший погляд легковажний. Та це тільки на перший погляд... До своєї особи ліричний герой відноситься критично « …я клубок із протиріч», антитези (антоніми) підкреслюють  це ставлення (день-ніч, веселий-сумний, вогонь-лід). Герой звертається до Бога, молить, щоб почуття страху повернуло йому набожність і принесло душевний спокій, спасіння.

Символи: ніч, день, вогонь, лід – уособлюють життя і смерть.

Настрій – песимістичний,

Текст собою являє монолог ліричного героя.

 Аналіз стану героя очима психолога.

З сонету видно, що ліричний герой перебуває у стані перепаду настрою, депресії. Якщо проаналізувати час написання сонету і зіставити зі станом ліричного героя, то видно, що поет в цей час саме втратив люблячу дружину, залишився сам з 12 дітьми і звідси мотиви невпевненості в собі, відчай, пошук виходу.

 Справді, журба, туга, сум, за давньою звичкою, підточують, гризуть людський розум, а горе та відчай штовхають на прикрі або й драматичні вчинки. Не піддаваймося їм, шукаймо радість у нашому бутті!

Отже, Джон Донн відкрив людині небачені досі глибини духу, нездоланні протиріччя, зобразив трагізм існування особистості у світі і драматизм її внутрішнього життя. У творчості Джона Донна чітко відчувається пульсація думки. Сюжет у його творах визначає не тільки рух художнього образу, але й рух думки. У творчості співця бароко високо цінується людина, її духовне й тілесне єство, проголошується вічне життя, і його поезія – це розлогий діалог людини з Богом про життя, любов, смерть.

Завдання: виразно читати текст та готуватись до тестування за темою.