7 клас, українська література, урок 28.04.2020
О. Гаврош, "Неймовірні пригоди І.Сили". Головні проблеми твору
Іван
Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько ви-рядив
хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за
чотирьох. Шукаючи долі в місті, Іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних
пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, заступився за
Міху Голого, вокзального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному
бою знаного бійця. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу
тренера Брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. Брякус заборонив
горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тренував,
щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чемпіона.
Перегляньте інтерв'ю з О. Гаврошем:
Перегляньте буктрейлер до книжки:
https://www.youtube.com/watch?v=veoU5UOwELc
Познайомтесь детальніше з головним героєм. Уявіть,
що ви берете в нього інтерв’ю. Прочитайте його очікувані відповіді.
— Розкажіть, як ви потрапили до столиці
— Так сталося, що я не
знайшов спільної мови з одним дурнем, то й довелося його струснути злегка. Біда
була в тому, що він був не просто сусідський дурень, а начальників синок. Від
гріха подалі й відправив мене тато у світ. Бо родина в нас велика, а їм я за
чотирьох.
— Ви багато чим завдячуєте доктору Брякусу. Як на вас уплинула його
смерть?
— Загибель доктора
Брякуса сильно вплинула на мене. Я до всього збайдужів, втратив апетит. У
такому пригніченому стані мене й було допроваджено до в’язниці за звинуваченням
у смерті свого наставника. Дуже добре, що завдяки ідеї Міхи Голого написати про
мене репортаж в газеті та завдяки мадам Бухенбах, мене було випущено з в’язниці
під заставу.
— Які почуття Вас охоплювали, коли Ви вперше опинилися в цирку в
ролі глядача?
— Я з дитячим захватом
дивився на те, що виробляють мої нові колеги. Дивлячись на те, як не квапиться
додому публіка, я не міг повірити, що мені аплодуватимуть так само. Мене
охоплювали сумніви, що я зможу якось допомогти цирку. Дивлячись на себе, мене
турбувала одна думка: «Ну, який з мене вийде артист».
— Чому Ви відмовлялися боротися з глядачами навіть за грошову
винагороду?
— Я постійно згадував
бій з Велетом, якому доводилося заробляти на хліб таким жорстоким способом. До
мене дійшли чутки, що після того бою Велет серйозно травмувався й більше не
виступав. Я не мав бажання травмувати глядачів, які приходили до цирку
насолоджуватися виступами циркачів і не мали бажання повертатися додому травмованими.
— Як Вам вдалося запевнити мадам Бухенбах в тому, що не хочете
боротися з глядачами?
— Після розмови з мадам
Бухенбах я довго не міг заснути. І раптом згадав, як носив на собі дітлахів з
нашої вулиці. Тоді на мене залазила купа малечі. Тому я вирішив запропонувати
мадам Бухенбах винести на собі всіх артистів цирку. Ця ідея сподобалася не лише
господарці цирку, а й усім артистам, хіба що окрім карлика Піні
— Як Ви сприйняли новину про те, що Маруся
Петрикова вийшла заміж?
— Спершу в мене аж
потемніло в очах, хоча я й не мав з Марусею до пуття нічого, але вона була для
мене, мов ікона, котрій я щовечора молився. Мені згадалося, як я подарував їй
намисто із суниць і ми його потім разом з’їли. Мені було сумно, але я передав
Марусі срібний перстень, який купив після перемоги на чемпіонаті.
— Хто ж зумів заполонити Ваше серце знову?
— Ще тоді, коли я вперше
з’явився в цирку, мені запала у вічі русява дівчина в блакитному трико. ЇЇ
звати Мілка, тобто Мілена. Лише при згадці про наше знайомство в мене стискалося
серце. А потім у лікарні, коли Мілка доглядала за мною, я зрозумів, що між нами
виникає щось більше, ніж дружба. З того часу ми проводили разом багато часу:
малювали й клеїли афіші, продавали квитки, влаштовували рекламні виступи перед
цирком, закликаючи перехожих на вистави. І якось, сидячи в напівтемному шапіто
після репетиції, я таки наважився освідчитися дівчині. І вона погодилася.
— Строк Вашого трудового контракту з
цирком «Бухенбах» завершився, що плануєте робити далі.
— Ми з Мілкою вирішили
одружитися й покинути цирк. Ми поїдемо до мене. У наші гори. Я так скучив за
татовими галушками…..
— Що б наостанок Ви порадили майбутнім поколінням, що потрібно
робити для того, щоб стати таким сильним?
— Передовсім дбати про
своє здоров’я, щодня займатися спортом, не піддаватися шкідливим звичкам, добре
харчуватися, а ще вірити в те, що кожен із вас може стати чемпіоном Республіки.
Головне — мати бажання.
Домашнє завдання: Потрібно співвіднести
країну та подію.
Країни: Німеччина, Китай, Іспанія, Греція, Англія,
Франція, Австралія, Японія, США.
Події
1.
Іван Сила вперше виконав цирковий номер «Розбивання кувалдою каменюки на
грудях». Через наполягання мадам Бухенбах Іванові довелося поборотися з
найсильнішою людиною цієї країни Бієр-Мієром, який ще ніколи не зазнавав
поразки. Бієр-Мієр переважав Івана в усьому: він м’яв його, ламав, бгав у своїх
ручищах, не даючи ні хвилини передихнути. Але Силі дико щастило в останній
момент вислизати з лапищ баварця. Перемога в цьому поєдинку була за Іваном
Силою.
2.
Іванові Силі запропонували спробувати себе в національному виді змагань
цієї країни — кориді. Для Івана вибрали найбільшого бика. Тварина добряче
зачепила Іванові бік, але хлопець схопив його за роги, щосили крутнув управо.
Бик завалився на бік, а в руках парубка залишилися роги.
3.
Іван Сила виступав у найбільшому цирку цієї країни, а серед глядачів була
присутня дуже поважна персона, яка попросила Івана поборотися з уславленим
боксером Джебсоном. Джебсон був чемпіоном цієї країни з боксу й кумиром молоді.
Правил боксу Івана навчав ще доктор Брякус. Чорношкірий Джебсон був дебелим,
довгоруким, його удари, мов град, сипалися на Іванову голову. Сила тільки
прикривався кулачиськами. Цей бій дався верховинцю важко, але йому вдалося
перемогти Джебсона.
4.
У цій країні на Івана Силу напали невідомі, які вирішили помститися верховинцю
за улюбленця англійців Джебсона, що став інвалідом. Іванові проломили череп,
тож операція була складною, але богатир все ж оминув найсерйознішу небезпеку.
Цирк «Бухенбах» оголосив канікули. Але ніхто з циркачів не роз’їхався — не
хотіли залишати Івана на самоті.
5.
Іван Сила вперше показав небезпечний номер, під час якого автомобіль,
набитий усіма циркачами, переїжджав силача. У цій країні Іванові довелося
боротися з Пацоку Мацурі, якого в Японії кличуть Чорною Горою. Японські
корпорації готові були заплатити 150 тисяч переможцю й 50 тисяч — переможеному.
І головне, що переможець цього бою мав отримати звання «Найсильніша людина
світу». Чорна Гора справді виявився горою, у півтора раза більшою за Івана. У
цьому бою перемогу отримав верховинець.
Коментарі
Дописати коментар