7 клас, українська література, урок 08.04.2020
Література рідного краю. Богдан Мельничук, новели.
Знайомство з письменником. Прочитайте та законспектуйте біографію.
Богдан Мельничук – драматург, прозаїк, поет,
краєзнавець, головний редактор Тернопільського енциклопедичного словника.
Богдан Мельничук народився 2 серпня 1952 р. в с. Молотків Лановецького району.
Закінчив Молотківську восьмирічну школу, Лановецьку школу № 1, факультет
журналістики Львівського держуніверситету ім. І. Франка (1974, нині
національний університет). Працював у редакціях Лановецької районної газети,
газет «Вільне життя» і «Тернопіль вечірній», у Державному архіві Тернопільської
області, де разом із його директором Б. Хаварівським започаткував книжкову
серію «Корінь і крона», був на громадській роботі. Згодом – головний редактор
Тернопільського обласного управління у справах преси та інформації (1989–1993),
видавництва Тернопільської академії народного господарства (нині – національний
економічний університет) «Економічна думка» (1998–2003), літературно-мистецької
і культурологічної газети «Русалка Дністрова» й журналу «Тернопіль». У
2003–2009 рр. – заступник голови редакційної колегії першого в Україні
регіонального чотиритомного «Тернопільського Енциклопедичного Словника», його
головний науковий редактор; 2010–2012 рр. – головний науковий редактор
комунального підприємства «Тернопільський обласний інформаційно-туристичний
краєзнавчий центр», від 2010 – відповідальний секретар редакційної колегії
тритомного енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл» ; у
2011–2013 рр. – викладач, голова циклової комісії видавничої справи і
редагування Тернопільського коледжу університету «Україна» (м. Київ). Від
листопада 2013 р. і донині – керівник літературно-драматургічної частини
Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.
Старицького.
Богдан Мельничук – автор і співавтор десятків книг
драматургії, прози, поезії, краєзнавчих матеріалів, п’єс та інсценізацій,
сотень статей, нарисів, рецензій, пісень. Видав понад 40 своїх книг
драматургії, прози й поезії, у тому числі: «Вибрані новели» (1999), збірники
новел «Професор і бичок Бамбурка» (2002), «Скрипка від старого» (2004), «Яр»
(2007), «Портрет зблизька в різних інтер’єрах» (2012), двотомник вибраних новел
«Суд без суду» та «Зек, вождь і Гарсіа Лорка» (2010), повість «Роксоляна, декан
і жлоби» (спільно з Н. Фіалко), документальну повість «Соломія Крушельницька»
(обидві – 2011) роман «Кохання до нестями» (2013, спільно з С. Львівською);
збірки віршів із паралельним перекладом мовою есперанто «Крапелини-плюс», «Нові
крапелини» (обидві – 2002), а також «Ваша Пресвітлосте, Дамо…» (2005), «Марії»
(2006), «Таїна кохання» (2007), «Слова від серця» в 2-х т. (2012), збірники
п’єс «Актор і блазні» (2009), «Довга дорога в короткий день», «Реквієм для
кларнета без оркестру» (обидва – 2010), «Кава на лезі шаблі» (2011) збірники
різножанрових власних текстів, перекладів поезій з різних мов, матеріалів про
Б. Мельничука та перекладів російською мовою його віршів «Дорога до себе»
(2012), «Приліт голуба» (2013), «Задерикуватий півень» (2016), «Остання
дорога», «Без прикрашування : історії теплуваті, холоднуваті та… не до кави»
(2017)
Автор і співавтор краєзнавчих книжок, у т. ч.
«Тернопіль. Що? Де? Як?» (1989), «Біль і пам’ять Молоткова» (1990), «Тарас
Шевченко на Тернопільщині» (1990, 1998, 2007), «Шляхами Богдана Хмельницького
на Тернопільщині» (1991, 2008), «За рідний край, за нарід свій…» (1993),
«Шляхами стрілецької слави» (1995), «Симон Петлюра і Тернопільщина» (2009),
«Великий українець із Тернопілля. Ярослав Стецько. Життєвий шлях Провідника
ОУН» (2010), «Вірна дочка України. Слава Стецько: життєпис у боротьбі», «Іван
Франко і Тернопільщина», «Від Маківки до Стрипи» (всі – 2011) та ін.
У академічних обласних Тернопільському ім. Т.
Шевченка, Львівському ім. Ю. Дрогобича (м. Дрогобич), Коломийському ім. І.
Озаркевича, Хмельницькому ім. М. Старицького, Рівненському драматичних театрах,
Тернопільському театрі актора і ляльки, Івано-Франківському театрі ляльок ім.
М. Підгірянки, народних театрах: Копичинецькому ім. Б. Лепкого, Озернянському
Зборівського району, «Дивосвіт» Тернопільської ЗОШ № 22 та інших поставлено 36
п’єс й інсценізацій Б. Мельничука.
Лауреат всеукраїнських літературно-мистецьких премій
ім. Іванни Блажкевич, братів Богдана і Левка Лепких, Уласа Самчука,
літературної премії ім. Ірини Вільде, міжнародних премій: літературної «Сад
божественних пісень» ім. Григорія Сковороди, україністики фонду
Воляників-Швабінських при фундації УВУ; обласних премій від Олександра Смика
«Державницька позиція», ім. Станіслава Дністрянського, дипломант обласного
конкурсу ім. Володимира Вихруща та всеукраїнського конкурсу гумору і фольклору
ім. Павла Глазового та ін.
Богдан Мельничук був найчастіше номінований із наших
земляків на премію літературного конкурсу «Коронація слова». У 2010 році він
отримав перемогу у номінації «П’єси» за твори «Реквієм для кларнета без
оркестру» (спільно з О. Мосійчуком) та «Віщий сон, або Мудрий Іванко» (спільно
з В. Фроленковим); дипломант “Коронації слова–2012” у номінації “П’єси для
дітей” за твір “На галявині та в підземеллі, або Пригоди ґномика Чарлі”
(спільно з Г. Шулим), дипломант і спеціальна відзнака “Коронації слова–2013” у
номінаціях “П’єси для дітей” (“Чотири чарівні перлини”; спільно з Г. Шулим) та
“Пісенна лірика для дітей” (“Молитва за сім’ю”). У 2015 році за твір «Остання
дорога». Цей твір – це сцени із життя хутора, що вимирає. Книга отримала високу
оцінку критиків за оригінальну композицію, точне розкриття характерів,
багатство мовних образів.
Коментарі
Дописати коментар