8 клас, зарубіжна література, урок 01.04.2020
Бароко як доба і художній напрям
у європейській літературі й мистецтві. Луіс
де Гонгора-і-Арготе, "Галерник"
Бароко (від італ. вигадливий, химерний;
від порт, perolo baroko - перлина неправильної форми) — літературний і
загальномистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI
століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж ХVІ - XVIII століть.
Довго вважалось,
що цей термін походить від португальського слова, що означає «перлина
неправильної форми», яка переливається різними кольорами веселки.
За іншою версією
термін бароко походить від італійського - вигадливий, химерний.
Існує і третій
варіант - слово «бароко» означає фальш і обман.
Термін «бароко»
вперше був застосований для характеристики стилю архітектурних споруд. Але
згодом його починають вживати для позначення інших мистецьких явищ. XVIII
столітті термін «бароко» застосовують до музики, у XIX столітті його вживають
стосовно скульптури та живопису. Наприкінці XIX століття починають говорити про
бароко в літературі. Термін бароко був введений у XVIII столітті, причому не
представниками напрямку, а їхніми супротивниками - класицистами, які вбачали в
бароко цілком негативне явище. Вважають, що першим термін «бароко» щодо
літератури використав Фрідріх Ніцше.
Якщо Відродження
було добою панування гуманітарних наук, то епоха
бароко позначена розвитком природничих і точних наук. Наукові відкриття не
лише значно поліпшили життя людей, а й призвели до того, що на порозі XVII
століття, людство здригнулося від жаху. З’ясувалося, що наша рідна, надійна і
затишна мати-Земля насправді є маленькою кулькою, яка мчить невідомо куди
в холодному байдужому космосі, неосяжному безкінечному просторі.
Як вплинули ці
відкриття на світогляд людини? Відродження починає охоплювати глибока криза.
Світ, що уявлявся впорядкованим і гармонійним, обернувся ірраціональним, тобто
незбагненним, хаосом, сповненим зяючих безодень і нерозв’язаних суперечностей,
а людина - істотою, що роздвоюється між добром і злом. Так виник притаманний
добі бароко «метафізичний неспокій». Постійний сумнів у всіх цінностях життя,
тривожне світовідчуття не могло не вплинути на мистецтво й літературу.
Визначальні ознаки бароко.
Доба Бароко стала
добою справжньої наукової революції. Якщо в добу Відродження великого
значення надавали шаленим учинкам, то для доби Бароко головне - пристрасні
роздуми про світ. Художня система бароко надзвичайно складна, їй властиві
мінливість, поліфонічність, ускладнена форма.
Визначальні ознаки
епохи бароко:
1. Посилення ролі
держави і церкви.
2. Поєднання
релігійних і світських мотивів, образів.
3. Мінливість,
поліфонічність, ускладнена форма.
4. Тяжіння до
контрастів, метафоричність, алегоризм
5. Людина не
протиставляється Богові, а вважається найдосконалішим його творінням.
6. Настрої
песимізму, розчарування, скепсису.
7. Трагічна
напруженість і трагічне світосприйняття.
8. Прагнення
вразити читача пишним, барвистим стилем.
Людина доби бароко.
Людина доби бароко
не ідеальна - її внутрішній світ сповнений різноманітних відтінків, а часто
досить дивна і суперечлива, дисгармонійна. В мистецтві бароко людина постає як
одна, багатопланова особистість зі своїм світом переживань, залучена у
драматичні конфлікти. Людина бароко - це, за образом англійського поета Дж.
Донна, черв’як, який плазує у бруді та крові. В результаті людській особистості
відводиться скромна роль піщинки безмежного всесвіту, безпорадної і цілком залежної
від волі Бога.
Українське бароко
Перегляньте відеоролик, що ілюструє вплив бароко на українське мистецтво:
Уявіть себе на віртуальні екскурсії- перегляньте відео про бароковий Львів!
В Україні бароко проіснувало близько 200 років і
стало наступним після доби Київської Русі етапом розквіту української культури,
передовсім архітектури, літератури, освіти, самоврядування. Українське
бароко набуло найвищого свого розвитку та завершення в часи гетьманства Івана
Мазепи, тому його найчастіше називають мазепинським бароко. Справжнім початком
українського бароко стала творчість Мелетія Смотрицького, повну ж перемогу
нового напряму засвідчило створення Києво-Могилянської академії, цілком
барокової за суттю. У нашій культурі співіснували різновиди цього напряму:
«високе» бароко («серйозне», пов’язане з книжною традицією) і «низове»
(жартівливо-бурлескне, пов’язане з народною стихією - творчість мандрівних
дяків, інтермедії, вертепи). Яскраві представники українського бароко: Ф.
Прокопович, Г. Сковорода, М. Довгалевич, І. Величковський.
Луіс де Гонгора-і-Арготе, "Галерник"
Сьогодні на уроці ми вперше спробуєм
осягнути барокову лірику. Ми маємо пам'ятати, що поезія барокко відзначається підкресленою метафоричністю та символічністю. Її не варто
сприймати розумом, бо вона розрахована не на логічне сприйняття, а передовсім
на роботу уяви.
Характерною
особливістю творчості Гонгори є взаємодія реального та ідеального. Письменник
не сприймає буденну дійсність, її дисгармонійність та невлаштованість життя
людини. Краса для нього – своєрідний засіб втечі від реальності. Але й ідеальне
постає у його творах лише неосяжною мрією. У творчості Гонгори переважають
мотиви суму, марності життя, самотності й приреченості людини, неможливості
досягти бажаної гармонії. Але митець протиставляє трагічній долі красу людських стосунків, природи, мистецтва.
Складна мова поезій іспанського письменника якнайкраще відображає драматизм
внутрішнього світу особистості в епоху бароко і суперечність тогочасної
діяльності.
Опрацюйте інформацію з карток:
Факти із життя поета:
Вірш
«Галерник» Луїса де Гонгори яскраво відображає світовідчуття людини бароко.
Реалістичне зображення полоненого галерника набуває символічного змісту.
Людина, скута в житті міцними ланцюгами, приречена долею на постійні блукання в
безмежному Всесвіті. Вона залежить від вищих сил і змушена бути іграшкою в
руках Невідомого.
Автор у своєму вірші відтворив драматизм життя
особистості. Його твір пронизаний глибоким болем за людину, яка нічого не може
змінити у своєму існуванні.
Завдання: давайте пофантазуємо:
Коментарі
Дописати коментар