6 клас, зарубіжна література, урок 01.04.2020

Міфи північноамериканських індіанців та їх втілення у поемі "Пісня про Гайавату" Г. Логфелло

1. Ознайомтесь із біографією письменника, переглянувши коротке відео:   

 

https://www.youtube.com/watch?v=cBffMb3mQao

 2. Міфічна основа твору.

     У 1855 році Лонгфелло закінчив роботу над найвизначнішою працею свого життя "Піснею про Гайавату". Це творча обробка міфів та легенд індіанців Північної Америки, здійснена під впливом появи фінського епосу «Калевали» і написана таким же розміром вірша. Поема вражає романтизованою поетичністю розповіді про подвиги легендарного вождя оджібвеїв, мудрого і безстрашного Гайавати. Г.Лонгфелло відтворює у творі майже вимираючий світ американської старовини на просторих землях між Мальовничими Скелями і Великими Пісками. Це життя не було подібне до тогочасної американської буденності, тому що освячене язичницькими повір’ями, легендами й міфами глибокого морального змісту, де найсуттєвішим є відчуття єдності людини та природи.

      Ми можемо впевнено говорити, що «Пісня про Гайавату» - міфологізована легенда. Лонгфелло ніколи не бував серед індіанців Північної Америки.

      «...Я написав її, — згадував Лонгфелло, — на основі легенд,  які панують у середовищі північноамериканських індіанців. У них йде мова про людину дивного походження,  яка була послана до них, щоб розчистити їхні річки, ліси й риболовні місця і навчити народи займатися мирним ремеслом. У різних племен вона була відома під різними іменами... Найбільш поширене — Гайавата, що означає — пророк, учитель... У цю стару оповідь я вплів інші індіанські легенди. Описувані події відбуваються в країні оджибвеїв, на південному березі Верхнього озера, між Мальовничими скелями і Великими пісками».

   У «Міфологічному словнику»  подано три версії образу Гайавати. В ірокезів- це вождь і пророк , котрий виступив проти міжусобиць племені онондага, через що був покараний злим божеством Атотархо, який убив сім дочок Гайавати. Гайавата вирушив у добровільне вигнання , знайшов чарівний талісман вампум і зустрівся з Деганавидою.
    Сюжет другої легенди трохи інший . Гайавата був людожером, але, зцілений Деганавидою, став його спільником. Вони вмиротворили Атотархо за допомогою вампума і животворної магічної сили Оренда і заснували Велику Лігу ірокезів.
     Та існує і третя версія образу великого вождя Гайавати. Вона, як вважають дослідники, і є найбільш реальним джерелом поетичної версії Лонгфелло. Гайавата - історична особа. Жив він у ХV столітті. Є засновником Великої Ліги Співдружності ірокезьких племен. Почесний титул Гайавати зберігається у ритуальному перечні п’ятдесяти вождів Ліги. Драматична доля, тяжка праця,  ідея страждання - все це наближає образ героя до смертної людини, але тим більше вражає людину велич подвигу  героя. 

 3. Хто ж такий Гайавата у поемі Г. Лонгфелло? Прочитайте    короткий зміст твору.

  Про його долю ми дізнаємось з оповіді індіанського Оссіана – музики Навадага . В далекі часи жив могутній чарівник і богатир Меджеківіс, найголовнішим подвигом якого було викрадення Священного Вампума у Великого Ведмедя Міше-Мокви , що був схожий на величезну скелю, оброслу мохом. Його боялися всі народи. Меджеківіс тихо підкрався до Міше-Мокви, коли той спав, і обережно зняв з нього Вампум.  Зробивщи це, він переможно вигукнув і вдарив Міше-Мокву палицею по голові.

    Звістка про подвиг Меджеківіса швидко розлетілася по світу. Захоплені подвигом, люди проголосили витязя Західним Вітром. Під урочисті вигуки Меджеківіс вирушив у своє царство на вершині Гір Скелястих. А на Місяці жила прекрасна і незрівнянна донька Нічного Світила – Нокоміс. Весела та життєрадісна дівчина ні до кого не відчувала зневаги, не зала злоби і не думала,  що в однієї з її подруг серце палає чорною заздрістю. Якось, коли Нокоміс безтурботно гойдалась на виноградних паростках, до неї підкралась ненависниця й обрубала віти. Нокоміс упала на землю, в квітучу долину Мусподе, й з часом народила  „між лілеями, на моху”  донечку Венону, прекрасну, струнку й гнучку, з очима,  як небесні зірки. Мати часто застерігала її берегтись Меджеківіса. Та не прислухається молодість до застережень старших, і одного вечора Меджеківіс підстеріг Венону, закохав її у себе, а потім покинув разом із „сином милощів і смутку, сином Тайни” Гайаватою .
З туги Венона померла, а малюка зростила Нокоміс, розкриваючи перед ним
дивний світ легенд та прекрасної природи.
       Коли бабуся розповіла юнакові про підступність Меджеківіса й смерть Венони, серце Гайавати запалало гнівом, і він рушив на пошуки Володаря Вітрів. З таємним острахом в душі зупинився молодий герой перед старим батьком, а той згадав молодість, прекрасну Венону – і серце його сповнилося радістю. У розмовах минали дні і ночі. Меджеківіс вихвалявся колишніми пригодами й подвигами та безсмертям, а Гайаваті доводилося стримувати гнів. Врешті терпець йому ввірвався, син пригадав батькові смерть матері, і розпочався великий бій. Сам могутній Орел Війни піднявся з гнізда, сів на скелі і з різким клекотом розпрострв крила над бійцями.
    Через три дні Меджеківіс почав стомлюватися і поступився, запропонувавши припинити боротьбу, бо був безсмертним і хотів лише перевірити звитягу і хоробрість Гайавати. Перед розлукою батько наказав йому у всому допомагати своєму народові й пообіцяв, що з часом розділить із ним своє царство.
   Чимало подвигів здійснив Гайавата: переміг царя риб - величезного осетра Міше-Наму й злого чаклуна Меджисогвона, який насилав на людей хвороби й лихоманки; навчив народи вирощувати маїс і винайшов писемність. Слава його швидко ширилася по землі .
    Повертаючись після поєдинку з батьком Меджеківісом, Гайавата звернув до країни Дакотів, для того, щоб купити наконечників для стріл. Найбільше йому сподобалися гострі, як голки, наконечники з халцедону, кременя та яшми, що виточив старий дакот, який усамітнено жив із донькою Міннегагою на рівнині. Міннегага глибоко запала в душу Гайавати.
   Та Нокоміс не хотіла, щоб онук одружувався з чужоземкою. Недослухаючись до бабусиних порад, герой радісно пішов за коханою і не помилився – дівчина відповіла йому щирою взаємністю.
   Минуло багато безтурботних років, сповнених праці та полювання, спокою
та затишку домашнього вогнища. Проте щастя на землі не вічне, і ніхто не може уникнути гірких втрат: помирають улюблені друзі Гайавати – божественний співець Чайбайабос і добродушний силач Квазінд.
Настають важкі часи: люта зима сповила землю глибоким снігом, морози скували ріки й озера, до поселень підкрався голод.  Гайавата теж не зміг знайти їжі для порятунку коханої дружини. Вона померла.
    Настала весна, але туга не полишила серце Гайавати, він сумував за навіки втраченою коханою.
   Якось Ягу – хвалько і оповідач дивних історій – повідомив, що бачив у морі величезну пірогу з бородатими воїнами, обличчя яких були пофарбовані в біле. Всі сміялися із розповіді, лише Гайавата залишався серйозним. Справді, з часом до поселення підплив човен із білими людьми. Гайавата привітно зустрів їх, запросив до свого вігваму і щедро пригостив, посадивши на шкури горностаїв і бізонів. Після урочистостей і келихів господарі й гості викурили Люльку Згоди та присягнули на вічну дружбу. Уночі, коли стомлені гості поснули, Гайавата став зі свого ложа і сказав Нокоміс, що йде назавжди.
   Зрозумівши, що створення Ліги п’яти племен є вінцем його дій на землі, Гайавата звертається до народів з промовою, сповненою мудрих порад, наголосивши водночас, що йому час „здійнятися” у небеса. Він вийшов на берег і сів у чарівний човен. Повітря сповнилося звуками божественної музики, і вражені люди спостерігали, як човен почав підніматися вище й вище, аж поки зовсім не зник в небесах.
    Ось так завершився земний шлях посланця небес вчителя Гайавати.

Сьогодні індіанці Північної Америки практично втратили свою самобутність, зробившись іграшкою в руках ділків туристичного бізнесу. Поема Генрі Лонгфелло є своєрідною скарбницею пам’яті індіанського народу. Заслуга поета полягає у скрупульозному зборі мовних, етнографічних та інших скарбів культури і побуту багатостраждальних індіанських племен.

4. Словникова робота. Запишіть у зошити визначення:

Епічна поема  (грецьк. роіета — твір) — один із жанрів ліро-епосу; твір значного обсягу (пе­реважно віршований), у якому поєднуються епічні (зовнішній сюжет, характери, оповідна фор­ма) та ліричні елементи (авторські переживання, ліричні відступи, розкриття внутрішнього  світу героїв).

5. Перегляньте відео, що передає зміст однієї із частин твору: 

https://www.youtube.com/watch?v=l4GqxCt9MBo

6. Пройдіть коротке тестування для контролю знань за посиланням:

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSd6N0PeZlrAJ56KB9Zd2Jq5PxcIQgevnG7Jg2llAjwsCrqUhw/viewform