5 клас, зарубіжна література, урок 14.04.2020
Марина Цвєтаєва «Книги в червоній палітурці». Чарівний світ літератури й мистецтва у вірші М.Цвєтаєвої «Книги в червоній палітурці». Знайомі образи з прочитаних книг. Образ ліричної героїні, котра любить читати. Роль музичних і літературних асоуіацій у творі.
Нам важко навіть уявити світ, в якому немає книги. До неї ми звикли з самого дитинства, вона розкривала перед нами дивовижні таємниці життя та давала корисні поради у важку хвилину, вчила нас розуміти самих себе. Найважливіше призначення книги - зберігати знання, накопичені віками і передавати їх наступним поколінням. Книзі ми завдячуємо тим, що сьогодні можемо насолоджуватися шедеврами давньої літератури. В наш час на зміну друкованим книгам приходять електронні. Час іде вперед. В наше життя прийшло кіно, телебачення, інтернет. Багато міняється, та книги залишаються… Книги - це пам'ять людства.
Аналіз твору вірша "Книги в червоній палітурці", Марина Цветаєва:
(коротко законспектувати)
Тема: Про улюблені книжки, про улюблене заняття – читання.
Ідея: світ дитинства та світ Книги — це один гармонійний та щасливий світ, а світ дорослих контрастує з ними, тому що вони більше не вірять в реальність світу Книги.
Головна думка: на думку автора, віра в живе слово Книги і робить дитину чистою, сміливою та щасливою. Герої найкращих творів світової дитячої літератури стали для багатьох хлопчиків і дівчаток різних країн та епох не тільки найкращими друзями, а й провідниками у неповторний світ, де завжди сяє сонце, де панують щастя, радість і завжди звучить дитячий дзвінкий сміх!
Ліричний герой: доросла людина "з раю дитячого життя...". Рай — щось далеке та невимовно прекрасне. Дитинство залишилось у минулому ліричної героїні. Вона остаточно прощається з дитинством. Доросла героїня розуміє, що щастя, радість залишились у далекому дитинстві й ніколи не повернуться, в дорослому житті немає місця фантазії, літературні герої ніколи більше не оживуть. У дорослому житті багато зла та несправедливості, з гіркотою героїня говорить про те, що єдині, хто не зрадить, — це улюблені з дитинства книги, що робили її щасливою.
Сюжет вірша:
розповідає про маленьку авторку, одержимою книгами, і сюжетами творів Марка Твена. Дух ліричної героїні захоплювали напружені сцени, такі як розв'язка роману "Принц і жебрак", момент в печері з Томом і Беккі з "Тома Сойєра". Калейдоскопом ці сюжети миготять у міру прочитання вірша. Своє твір Марина Цвєтаєва закінчує, використовуючи урочисті звернення до славу дитинству і книгам - "про золоті часи", "про золоті імена". Вірш перетворюється в гімн, в оду літературі і юним рокам.
Художні засоби: епітети: «золоті часи», «потертому палітурці», «манірною вдови», уособлення: «тремтять вогники», вигуки: «мені страшно!», «Боже!» і риторичне питання: «... чому серед червоних книг знову за лампою не заснути б?».
Письмове завдання: виконайте вправу "Сонечко" та занотуйте у зошити головні риси ліричної героїні М. Цвєтаєвої:
Якби ми мали змогу побувати в домі нашої юної героїні, то одразу ж, увійшовши в будинок, ми б почули чарівні звуки музики, дзвінкі голоси дітей. Це матір Марини – Марія Олександрівна Мейн, прекрасна і талановита піаністка, виконувала чудові твори Бетховена, Моцарта, Шопена, Верді, Чайковського.
«Музика наповнювала будинок радістю», пізніше згадувала сестра Марини Анастасія. А саме поетеса так писала у своїх спогадах: «Коли замість бажаного, майже напророченого сина Олександра народилась усього тільки я, мати сказала: «Принаймні буде музиканткою». Коли ж першим явно безглуздим і цілком виразним словом виявилося «гама», мати тільки твердила: «Я так і знала», й одразу заходилася мене вчити музику, без кінця наспівуючи цю гаму: «до, Муся, до, а це-ре, -до, -ре…». Можу сказати, що я народилася не в життя, а в музику». Мама завжди мріяла зробити з Марини піаністку.
«Музика наповнювала будинок радістю», -- відзначала сестра Анастасія. Але в Марини з’явилась значно глибша пристрасть. Вона прагнула читати книги дорослих, мамою їй заборонені, а з 6 років почала писати вірші (не тільки російською, але й французькою, німецькою мовами). І ця любов до поетичної творчості цілком поглинула її.
«Музика обернулась на лірику», писала поетеса, із вдячністю згадувала музичні вечори в домі батьків, гру матері на роялі, її чарівний спів романсів під гітару.
Подумайте над питанням:
Коментарі
Дописати коментар